7 уроків Помаранчевої революції

Важко вчитися на своїх помилках. Доводити собі, що винен хтось інший. Саме це ми робили 7 років після Помаранчевої революції. Особисто я вивів 7 уроків з тих подій, чим власне і хочу з Вами поділитися.
1) Головний урок на сьогодні – оминути ті граблі, на які в сотий раз наступаємо. Боротьба за власні інтереси громадян, настільки важлива сьогодні, що треба відсторонити від цього процесу політиків (для яких збагачення – головна мета). У них свої інтереси, у нас свої.

2) Жодна революція, автоматично не приносить «світле майбутнє». Для досягнення бажаного результату необхідне системне бачення та кропітка робота. Цілі повинні бути максимально конкретні та зрозумілі. Лише тоді можливі маленькі перемоги на великому шляху.

3) Ті, кому належить влада, не поважали, не поважають і не будуть поважати думку рядових буковинців, якщо вони її не будуть відстоювати всіма можливими силами та методами.

4) Перед обличчям кризи – виживають активні групи людей, що здатні до самоорганізації. Кожна проблема, в незалежності від її масштабу, може бути вирішена за рахунок активності небайдужих громадян, які не збираються миритися з існуючим станом речей. Чорнобильці, афганці, підприємці, колишні військовослужбовці, профспілки – ось конкретні приклади таких активних груп. В майбутньому цих груп стане більше, а коло «власних корисливих інтересів» ширшим.

5) Після Майдану оновилося коло осіб з моральним і, головне, інтелектуальним правом формувати суспільну думку. Зміна поколінь, яка відбулася практично в 2004, повинна закінчитися формально в 2012.

6) Революції виникають коли не працюють механізми демократії. Кожен режим, який забуває це правило, приречений на потрясіння і внутрішні конфлікти. Історія повинна вчити, а теперишня українська влада повинна її пам’ятати, як ніхто інший.

7) Майдан навчив не вірити лозунгам. Якщо хтось обіцяє «податкові канікули для малого та середнього бізнесу» – то виникає логічне питання, чи існує взагалі у цієї людини чіткий план таких реформ? Чи це просто черговий обман для отримання політичних девідентів. Слова не підтверджені справами і вчинками, не вартують нині нічого.
більш розлого і детально читайте buknews.com.ua/page/ruslan-melnyk-7-rokiv-pislia-maidanu-chas-buty-prahmatychnymy.html .
Я жодним чином не жалкую за тим часом. Якби все довелося прожити ще раз, я б без коливань це зробив ще. Просто хотілось, згадуючи про Майдан, не відчувати злість та розчарування, а просто бути щасливим від того, що Я ТАМ БУВ.

5 коментарів

Михайло Павлюк
Вітаю Автора та свого колегу! Досить живо та оригінально написано. Копірайт про прагматизацію громадянами своїх дій мені імпонує та зберігатиметься. Думка про поразку «борців за ідею» перед «борцями за власні інтереси» теж сподобалася.
Я б тільки одне добавив. Я теж був на Майдані. І уважно вчу новітню історію України та пострадянського простору. На жаль, ми не перемогли декількох «сільних міра сево». А й справді, натяку на олігархів та їх роль у Вашій статті не прослідковується. Особисто я із сумом констатую, сама ось та купка людей узурпувала дивіденди незалежності (за Карасьовим) та міцно контролює поточно владну вертикаль. Їх інтереси усі останні роки діаметрально протилежні були інтересам обивателів. Проголошені свободи на Майдані були для них чужими, для когось небезпечними. І це «вони» диверсифікують ризики, вкладаючи постійно «трішки» у кожного нового рейтингового політика чи політсилу. До речі, випадково читаючи біографії деяких сучасних політиків Росії на сайті АНТИКОМПРОМАТ натрапив на політкреатив С. Белковського ще 2003 року — В РОССИИ ГОТОВИТСЯ ОЛИГАРХИЧЕСКИЙ ПЕРЕВОРОТ www.anticompromat.org/belkovsky/donoss.html. Якось дуже напросилося ряд паралелей саме зараз для України. Думаю навіть написати окремий пост.
Разом з тим мені надзвичайно близька ідея ізоляції влади шляхом ігнорування її ініціатив та інтересів, які не співпадають з інтересами громадян (Ваш 1 пункт). А окремі думки про події 2004 р. потребують ще трішки осмислення, тому писатиму про це та про «практичні рецепти» за пару років.
Ну, в добрий час!
Ігор Гамаль
Чому ж Ви досі в «Нашій Україні», якщо "Їх інтереси усі останні роки діаметрально протилежні були інтересам обивателів"?
Михайло Павлюк
:) я не вважаю, що партія «Наша Україна» була (є) партією виключно олігархів і що їй треба відповідати за їх дії. Для того, щоб це розуміти треба бути не тільки на самому Майдані (як місці протесту), а й після дивитися як формується на початку 2005 р. влада та нові партії. Партія НУ створена у березні 2005 р. і зрозуміло що в основному за рахунок людей, які стояли на Майдані + на жаль, ряд людей, які не мали до цього відношення (Донецька та ін. східні області, де до партійного керма прийшли люди, не дуже читаючі та пишучі. Але окрім неосвіченості, вони не були т.зв. «померанчевими» по своїй суті). Тобто, абсолютно різні люди в один момент і в один час стали в одну партію «НУ». так як Францію (Париж) у 1870-х р. захищали усі — від куртизанок до аристократів. Після завершення, вони здебільшого продовжили займатися своєю справою. А у нас усі до влади і в партію. Результат ви побачили.
А досих пір мені подобається партія, бо у неї чітка та яскравовиражена проєвропейська партійна платформа. Не бачу змісту кудись іти. Є перспективні лідери, але щоб була такого рівня програма з такими позиціями, то ні. Я дійсно думаю, що вона була та залишається однією з небагатьох ідеологічних — мова, культура, історія, Європа, засудження злочинів тоталітарних режимів, соціалка для матерів (хоч це не ідеологія) — власне, усе про що говорилося у 2005-2009 рр. До речі, можете глянути сайт www.razom.org.ua/ там з правого боку банер.
А за помилки старших лідерів наше покоління не повинно відчувати себе винним. Чи як?
Ігор Гамаль
А як щодо Порошенка, Червоненка, Полянчика, Гуменюка, Петра Ющенка? Чи це не олігархи? Чи вони не спрямовують «політику партії»?
А як щодо Черновецького і Жванії, які в 2006-му пройшли у ВР в списках НУ?
Михайло Павлюк
Я уже делікатно відповів на це запитання. Чи повинне наше з Вами покоління відповідати за бездарно проданий флот, ядерну зброю, розкрадене майно чи… прихід до влади таких постатей. Я їх не обирав, не підтримував, за них відповідальності не несу. Взагалі, не хочеться нести тягар помилок, який нам хочуть нав'язати. Сподіваюся, Ви розумієте про що я.
По списках НУ пройшло 72 депутати у 2007 р. Зараз там 16 партій, десяток рухів і тільки 9 нардепів підтримують партію «НУ».
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте